Гаряча лінія (03548) 2-14-16
Sl

 

БЕРЕЖАНСЬКА МІСЬКА РАДА 

 пл.Ринок 1, м. Бережани, Тернопільська область, 47501  mrada@ber.te.ua

Основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей

Основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей,

переказані дітьми з деякими коментарями.

Ст. 1. До 18 років Я – дитина.

Ст. 2. Я маю право незалежно від того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої батьки.

Ст. 3. Держава в усьому, що мене стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.

Ст. 6. Я маю невід’ємне право на життя.

Ст. 7. Я маю право мати ім’я, знати своїх батьків та свою країну.

Ст. 8. Держава повинна поважати моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.

Ст. 9. Ніхто не може розлучити мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли мені цього захочеться.

Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.

Ст. 11. Держава веде боротьбу з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Ст. 12. Я можу вільно говорити, що думаю, навіть в присутності дорослих.

Ст. 13. Я маю право вільно виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.

Ст. 14. Я маю право думати про все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.

Ст. 15. Я маю право на свободу мирних зборів.

Ст. 16. Ніхто не може торкатися мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього не хочу чи мені це неприємно.

Ст. 17. Я маю право читати газети та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої здібності.

Ст. 18. Мої батьки несуть основну відповідальність за моє виховання та мій розвиток.

Ст. 19. Мої батьки не можуть бити мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.

Ст. 20. Я маю право на захист та турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.

Ст. 21. Якщо батьки мене не люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.

Ст. 22. Держава піклується про мене, якщо я навіть не такий як всі інші.

Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів додому.

Ст. 24. Якщо я захворію, мені буде надана найкраща медична допомога.

Ст. 27. Якщо батьки не можуть віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити про це державу.

Ст. 28. Я маю право безкоштовно вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.

Ст. 29. Навчання повинно розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.

Ст. 31. Я маю право гратися, відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.

Ст. 32. Ніхто не може змусити мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.

Ст. 33. Я маю право на захист держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.

Ст. 35. Ніхто не може вкрасти мене.

Ст. 37. Ніхто не може скривдити мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.

Ст. 38. Ніхто не може примусити мене воювати.

Ст. 39. Якщо я залишусь без батьків, – я маю право на будинок, їжу, лікування.

Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.


 

Про права дитини

ПРАВА

1.   Дитина має право на повноцінне життя

Коли право дитини на повноцінне життя порушується:

  • коли батьки п'ють;
  • коли у домі панує жорстокість;
  • коли дитину залишають саму з її проблемами;
  • коли дитина стає свідком конфліктів та сварок у сім'ї;
  • коли у її присутність курять;
  • коли ігноруються потреби дитини;
  • коли її залякують та принижують;
  • коли до дитини застосовують фізичні покарання;
  • коли її ізолюють, ставлять у куток;
  • коли з дитиною не розмовляють, чи обзивають її нецензурними словами;
  • коли забороняють приводити друзів та гратися з ними;
  • коли відмовляють у читанні казки чи прогулянці на свіжому повітрі;
  • коли не слідкують за зовнішнім виглядом дитини, чистотою її одягу та тіла, її волоссям, нігтями та зубами;
  • коли порушуються санітарно-гігієнічні умови проживання дитини;
  • коли її намагаються використати у конфліктних ситуаціях;
  • коли наказують у примусовому порядку виконати якесь доручення чи займатися справами не по душі;
  • коли порушують режим дня;
  • коли примушують виконувати непосильні трудові дії;
  • коли з неї насміхаються та глузують;
  • коли постійно повчають та моралізують;
  • коли погрожують здати в інтернат;
  • коли постійно усе забороняють: «Не можна», «Не бери», «Не лізь», «Помовчи», «Не зачіпай», «Не бігай», «Не крутися!».

2.   Дитина має право на ім'я

Колиправо дитини на гарне і милозвучне ім'я порушується:

  • коли батьки непривітно ставляться до нього;
  • коли у присутності дитини кажуть, яке страшне у неї ім'я, і хто нерозумний його придумав;
  • коли насміхаються з імені і дражнять ним дитину;
  • коли дають дитині прізвисько;
  • коли грубо називають її на ім'я (Катька, Валька);
  • коли не називають дитину пестливим іменем та іншим лагідними та ніжними словами.

3.   Дитина має право на повноцінне харчування

Коли право дитини на повноцінне харчування порушується:

  • коли батьки використовують у їх раціоні низькокалорійну та дешеву їжу;
  • коли не дотримуються технології приготування їжі;
  • коли у асортименті продуктів недостатньо овочів та фруктів, соків;
  • коли дитину годують одноманітною їжею;
  • коли для покращення дитячого апетиту не надається належної уваги прогулянкам та свіжому повітрі;
  • коли у разі провини дитині погрожують не дати їжі;
  • коли заставляють силою з'їсти усе та карають за відмову їжі;
  • коли відмовляють готувати дитині улюблену страву;
  • коли кричать на дитину під час прийому їжі;
  • коли порушується режим харчування;
  • коли втягують дитину до вживання пива, вина, лікерів, інших алкогольних напоїв.

4.   Дитина має право на любов, повагу, турботу

Коли право дитини на розумну любов, повагу і турботу порушується:

  • коли батьки надмірно опікують дитину, виконують за неї усю посильну роботу;
  • коли дитині усе дозволяють без «розумних меж»;
  • коли батьки не переймаються справами та інтересами дитини;
  • коли не дбають про інтелектуальний, фізичний та морально-духовний розвиток;
  • коли не говорять двічі - тричі на день «Я люблю тебе»;
  • коли надмірно вибагливі до дітей і категоричні у своїх рішеннях;
  • коли більшість часу займаються собою, не лишаючи його на довірливі взаємини з дитиною;
  • коли батьки п'ють та ведуть аморальний спосіб життя, вдаються до фізичних покарань дитини;
  • коли виховання дитини довіряють тільки дошкільному закладу, і ним самі не займаються.

5.    Дитина має право на гру, дозвілля та відпочинок

Коли права дитини на гру та відпочинок батьками порушується:

  • коли в сім'ї не відводиться ні місця, ні часу для гри дитини;
  • коли перевага надається виконанню трудових доручень, а не грі;
  • коли батьки відмовляються грати з дитиною (стомлені, зайняті іншими справами, відпочивають, дивляться телевізор);
  • коли замість погратися, пропонують дитині сісти і тихенько подивитися телевізор (добре, якщо це буде дитяча передача);
  • коли кошти сім'ї витрачаються на усякі дрібниці, тільки не на цікаві ігри, іграшки;
  • коли навчання грі проходить спонтанно, без участі батьків (правильно гратися теж треба вміти);
  • коли батьки не надають особливого значення здоровому відпочинку дітей (часто діти представлені самі собі).

6.    Дитина має право повноцінно спілкуватися та      вільно висловлювати свою думку

Коли право дитини на повноцінне спілкування та вільне

висловлювання своєї думки батьками порушується:

  • коли не залишають часу на спілкування з дитиною (відчепись, не заважай; я зараз зайнята; подумай сама; зараз не час; поговоримо пізніше; хай тобі тато розкаже; не набридай; ти ще мала щоб таке знати);
  • коли батьки сердяться і відповідають на запитання дитини як-небудь (не достовірно);
  • коли обманюють дитину і не дають правдивої відповіді, яка б забезпечила її допитливість; коли порівнюють свою дитину з іншими, тим самим говорять, що вона гірша (де самооцінка дитини);
  • коли глузують та насміхаються з дитини («Як ти можеш такого не знати? Чого ти такий дурний? Чого до тебе так довго доходить? Чого ти, як не усі діти?»);
  • коли спілкуються з дитиною не доброзичливо, з окриками;
  • коли «відфутболюють» дитину з її запитаннями чи проханням від мами - до тата, від тата - до мами;
  • коли люба спроба дитини щось зробити приємне в сім'ї, комусь допомогти, відразу не схвалюється і не задовольняється, а осуджується («Ти ще малий, не лізь, бо тільки нашкодиш!»);
  • коли не дають дитині висловитися і пояснити, а відразу кричать на неї і наказують за скоєне;
  • коли засуджують саму дитину, а не її вчинок (Ти погана дитина; ти - брехун; ти - невмійко; ти - безсовісна). Слід казати: «Ти мене засмутив, бо погано вчив»; «Ти мені збрехав і я незадоволена»; «Ти ще мала, і не вмієш цього робити, я тебе навчу»; «Ти розірвала платтячко, бо була необережною». І це дає шанс дитині виправити свою поведінку, бо її вчинки засмучують батьків;
  • коли «відчитують» дитину в присутності однолітків чи інших дорослих, критикують її;
  • коли заперечують думку дитини, замість того, щоб дати час подумати ще;
  • коли обмежують спілкування дитини з однолітками, а єдиним методом виховання залишають телевізор чи комп'ютер;
  • коли відкладають розмову з дитиною (читання, розповідь) не пізніше, але до цього так і не повертаються;
  • коли батьки підтримують у спілкуванні з дитиною вживання нецензурних слів і самі їх вживають;
  • коли в нетверезому стані лише згадують, що у них є дитина і з нею треба спілкуватися, а тоді починають займатися її вихованням...;
  • коли мати забороняє спілкуватися з батьком (чи навпаки), коли той проживає не з сім'єю і не позбавлений батьківських прав (за умови, коли батько не настроює дитину проти матері).

7.   Дитина має право на освіту

Коли права дитини на повноцінну і якісну освіту батьками порушуються:

  • коли не цікавляться освітою дитини в дошкільному закладі;
  • коли не займаються освітою своєї дитини;
  • коли не знають змісту програми дошкільного закладу;
  • коли не ознайомлені зі змістом Базового компонента дошкільної освіти України, програми для ДНЗ;
  • коли покладаються лише на дошкільний заклад у наданні дитині якісної дошкільної освіти;
  • коли дитина не відвідує дитячий садок без поважних на те причин (пропуск у дитячому садочку - пропуск у знаннях дітей);
  • коли рано забирають дитину з дошкільного закладу, у якому освітній процес продовжується і в другій половині дня аж до 18.00 години;
  • коли не відвідують батьківських зборів, консультацій вихователів, методиста, практичного психолога, завідувача ДНЗ;
  • коли не знайомляться зі змістом пам'яток педагогів у батьківських куточках, у папках - пересувках для батьків;
  • коли не виконують з дітьми домашні завдання вихователя і не прислуховуються до їх порад;
  • коли дають неправдиві і недостовірні знання (якщо дитина загнала вас у «глухий кут», порадьтеся з вихователем);
  • коли не створюються належні умови для найцікавіших для дитини провідних видів діяльності: малювання, ліплення, аплікації, ручної праці, консультування, гри;
  • коли в озброєнні знань, умінь та навичок дітей покладаються на телевізор, комп'ютер;
  • коли не заохочують дитину до навчання, і роблять його нецікавим, нудним;
  • коли займаються освітою дитини в примусовому порядку «з-під палки», не враховуючи її інтереси та бажання;
  • коли не розвивають творчих здібностей у дитини;
  • коли мало дітям читають і розповідають;
  • коли не надають належного значення цікавим і розвивальним видам діяльності дитини;
  • коли не ставлять перед собою мети - належним чином підготувати дитину до навчання в школі, а притримуються думки сторонніх: «Прийде час - навчаться! Для того і є школа»
  • коли заперечують думку дитини, замість того, щоб дати час подумати ще;
  • коли обмежують спілкування дитини з однолітками, а єдиним методом виховання залишають телевізор чи комп'ютер.
БЕРЕЖАНСЬКА МІСЬКА РАДА